Глухівський період в історії Гетьманщини (з 1708 року по 1784 рік), коли місто Глухів було столицею Гетьманщини і стало резиденцією українських гетьманів, ознаменований значними здобутками в політиці, культурі та освіті.
У ХVIII ст. у Глухові були створені перший аматорський та перший професійний театри в Україні.
Гордістю міста була співацька капела. Слава про неї сягала самого Санкт-Петербурга. Керував капелою у цей час випускник Київської академії Корнелій Юзефович. Також у місті плідно працювала перша в Україні музично-співацька школа. Навчання в Глухівській музично-співацькій школі розпочалося у 1730 р. Саме в ній отримали початкову музичну освіту видатні діячі світової музичної культури, основоположники духового хорового співу ХVIII ст., композитори Максим Березовський та Дмитро Бортнянський. У школі навчалися Г. Сковорода, майбутній фаворит імператриці Єлизавети Петрівни О. Розумовський (старший брат гетьмана К. Розумовського). Навчання в Глухівській школі тривало 2 роки. Крім співу, учні опановували гру на музичних інструментах, зокрема на бандурі, скрипці, цимбалах. Вихованці школи потрапляли до кращих хорів та оркестрів імперії та придворних капел Петербурга. А композитори Бортнянський та Березовський працювали в Італії й зробили значний внесок в італійську музичну культуру.
Отже, діяльність театру разом з музично-співацькою школою та співацькою капелою впевнено закріпила за Глуховом славу не тільки адміністративної, а і культурно-мистецької столиці Гетьманщини.
В Глухові в цей час жили і працювали:
- перекладач Генеральної військової канцелярії Дівович Семен Данилович — автор віршованого діалогу «Розмова Великоросії з Малоросією»
- український філософ, просвітник-демократ Яків Павлович Козельський
- представник історіографії української державності Симоновський Петро Іванович