Український військовий, політичний і державний діяч. Гетьман Війська Запорозького, голова Гетьманщини на Лівобережній Україні (1727-1734). Гетьман Глухівського періоду в історії України. Представник козацького роду Апостолів волоського походження.
Двічі займав посаду миргородського полковника (1682-1686, 1693-1727).
1 жовтня 1727 року обраний гетьманом на старшинській раді. У відповідь на чолобитну російському імператору Петру ІІ з проханням розширити автономію Війська Запорозького, отримав від нього «Рішительні пункти», що обмежували козацьке самоврядування. Керував країною під наглядом російського резидента.Згідно «Рішительних пунктів» 1728 р. домігся часткового поновлення автономних прав Гетьманщини.
Провів низку перетворень: розпочато кодифікацію місцевого законодавства, здійснено ревізію рангових земель, укладено перший державний бюджет, розпочато реформування системи судочинства. Сприяв відродженню торгівельних зав’язків з Європою. Розпочав перемовини про повернення запорозьких козаків під протекторат Росії.
Помер 1734 року у Великих Сорочинцях. Похований у збудованій ним Спасо-Преображенській церкві.